18 – 19 листопада 2014 року в Мюнхені (Німеччина) відбулася міжнародна конференція «Альтернативне вирішення спорів (ADR): фактор місцезнаходження в глобальній конкуренції – в центрі уваги Німеччина, Польща і Україна». У її роботі взяли участь більше 80 учасників з Німеччини, Польщі та України, серед яких були і голова МКАС і МАК при ТПП України Микола СЕЛІВОН та його заступник Тетяна ЗАХАРЧЕНКО, які виступили з доповідями та взяли участь у панельних дискусіях.
Конференція проводилася в рамках дослідницького проекту: «Відкритість і Інституційні зміни: приклад норми права», здійснюваного Мюнхенським інститутом Східно-Європейського права (IOR) спільно з науковим центром Східної та Південно-Східної Європи м. Регенсбург (IOS). Її співорганізаторами виступили також IRZ-Foundation (м. Бонн), Інститут законодавства Верховної Ради України, Арбітражний суд при Польській торговій палаті (м. Варшава), Німецький інститут арбітражного провадження (DIS), Арбітражний суд при Німецько-польській Торговій палаті.
Відкрили конференцію: директор Мюнхенського інституту Східно-Європейського права проф., Dr. Dres.h.c. Schroeder; проф., член-кореспондент Національної академії наук України, заступник директора Інституту законодавства Верховної Ради України Євген Бершеда і партнер адвокатської компанії «Hogan Lovells» (Мюнхен) Karl Poernbacher, який є керівником робочої групи проекту.
Перша робоча сесія 18 листопада 2014 року була присвячена ролі судової системи в міжнародному арбітражі. Доповідачами на цій сесії були представники Німеччини, Польщі та України (Селівон М.Ф.), які розповіли про тенденції, що намітилися у взаємодії між державними судами і арбітражем, наявні проблеми та шляхи їх вирішення.
Другу робочу сесію «Арбітраж як локальний фактор», відкрив Державний міністр юстиції Баварії, проф., д-р Вінфрід Баусбак, який виступив з доповіддю «Альтернативні способи вирішення спорів як територіальний фактор у глобальній конкуренції систем юстиції та економіки». У своєму виступі він зазначив, що «альтернативне врегулювання спорів та державне судочинство пов’язані один з одним і повинні мати місце в сильній правовій державі. Вони також є гарантами і ядром привабливого економічного середовища». Також д-р Вінфрід Баусбак сказав, що ця конференція надзвичайно важлива для того, аби виявити можливості та переваги альтернативного врегулювання спорів, розробити конкретні шляхи його розвитку та обмінятись стратегіями. Також він зазначив, що міністерство юстиції Баварії зі свого боку готове всіляко підтримувати механізми позасудового вирішення спорів у Баварії і сприяти тому, щоб Німеччина стала привабливим місцем арбітражу.
На другій робочої сесії доповідачі з трьох країн розповіли про умови функціонування арбітражу в їхніх країнах, законодавче регулювання, терміни розгляду справ в арбітражі і в державних судах по виконанню арбітражних рішень. Зокрема, представник Німеччини зазначив, що в Німеччині розглядом заяв про оскарження і виконання арбітражних рішень займаються судді Вищих земельних судів, які мають спеціалізацію і добре розбираються в специфіці арбітражного розгляду. У Німеччині судді не вбачають в арбітражі своїх конкурентів і судова система є дружньою арбітражу. Серед негативних моментів було відзначено те, що в Німеччині державний суд призначає арбітрів, якщо сторони не здійснюють їх призначення, що є не ефективним і затягує арбітражний розгляд.
На другий день ранкова робоча сесія була присвячена питанням медіації, її правовим рамкам і практиці. З боку України виступили з доповідями та взяли участь у дискусії Галина Єременко – директор Українського центру медіації при Києво-Могилянській бізнес-школі, проф. Володимир Устименко – директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України, член кореспондент НАПрН і Тетяна Кисельова – доцент Києво-Могилянської Академії.
На другій робочої сесії жваво обговорювалися питання нових тенденцій і перспектив ADR, зокрема, живу дискусію серед учасників конференції викликали провокаційні питання модератора сесії Цезаря Вишневського (Польща) про те, чи вважають учасники, що арбітраж перестав рости в популярності і традиційні аргументи про те, що арбітраж – це дешевше, швидше і гнучкіше вже не працюють; «арбітражне співтовариство» думає, в першу чергу, з точки зору власних інтересів»; чи потрібні нові інституціональні арбітражі; чи повинна «дружня система арбітражу» передбачати максимально можливий рівень втручання державних судів; які інструменти найбільшого сприяння з боку законодавця необхідно передбачати.
