5 жовтня 2018 року в рамках V Міжнародних арбітражних читань пам’яті академіка І. Г. Побірченка відбулось фахове обговорення щодо виконання арбітражних рішень окремих юрисдикцій континентального та загального права. Основними питаннями заходу стали: фінансування арбітражу третьою стороною, виконання арбітражних рішень у різних країнах світу, правонаступництво в арбітражі та санкції за недотримання Нью-Йоркської конвенції.
Ключові спікери:
- Ольга Костишина, радник Голови ICAC
- Зоя Литвиненко, Генеральний секретар ICAC
- Ярослав Петров, партнер Астерс
- Каміла Гамбаріні, юрист Withersworldwide
- Гене Бурд, партнер Arnall Golden Gregory
- Петро Крупко, заступник Голови МАК при ТПП України, арбітр ICAC
- Занніс Маврогордато, баристер 20 Essex Street
Модератор зустрічі, Ольга Костишина, прокоментувала практичну важливість подібних заходів: «В продовження V Міжнародних арбітражних читань пам’яті академіка І.Г. Побірченка, які цього року були присвячені 60-річчю Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, ми раді вітати вас на заході, організованому ICAC спільно з LCIA YIAG за підтримки юридичної фірми Withersworldwide. Якщо на конференції ми обговорювали більше теоретичних питань, то на сьогоднішньому заході представники юридичної спільноти Великобританії, США та України зосередять свою увагу на практичних питаннях визнання та виконання арбітражних рішень, а також на нових та актуальних питаннях арбітражного розгляду справ».
Гене Бурд у своїй доповіді щодо фінансування арбітражу третьою стороною та його впливу на виконання арбітражних рішень в подібних справах у США надав слухачам три важливі поради: «По-перше, зважте чи є у арбітражного рішення потенціал бути виконаним у США; по-друге, переконайтеся, що угода про фінансування забезпечує належний захист конфіденційної та привілейованої інформації та по-третє, переконайтесь, що контроль судового процесу третьою стороною є обмеженим, адже це допоможе зменшити ризик незаконної купівлі або фінансування чужого процесу, а також етичних підводних каменів».
Зоя Литвиненко прокоментувала переваги та недоліки фінансування арбітражу третьою стороною відповідно до практики ICAC і повідомила, що «користувачі послуг ICAC вже не перший рік успішно застосовують зазначений механізм фінансування арбітражних витрат. Так, лише за 2017 рік у понад 10 справах оплату арбітражного збору було проведено третіми особами, а станом на жовтень 2018 таких справ 5. Секретаріат ICAC напрацював відповідний досвід адміністрування таких справ, зокрема ним обов’язково запитуються документи, підтверджуючі правомірність таких оплат, інформація про третю сторону, що фінансує арбітражний розгляд, передається складу арбітражного суду для перевірки потенційного конфлікту інтересів тощо».
Каміла Гамбаріні запропонувала покроковий план виконання арбітражного рішення у Великобританії: «Спочатку необхідно подати заяву, у якій повністю розкрити всі істотні факти справи, після чого отримати арбітражний позов на підставі доказів (свідчень). Наступний крок – надати всі необхідні документи: оригінал арбітражного рішення, оригінал арбітражної угоди, нотаріально засвідчений переклад арбітражного рішення. Після отримання ордеру на виконання арбітражного рішення відповідні органи роблять його розгляд, а респондент має обмежений час звернутись до суду з проханням відмінити розпорядження. Якщо арбітражне рішення не буде скасоване на цьому етапі, воно негайно має бути виконане».
Продовжуючи тему виконання арбітражних рішень у різних країнах світу, Ярослав Петров розкрив етапи добровільного виконання рішення ICACв арбітражних інституціях світу на прикладі LCIA: «Етап 1: підготовка пакету документів та подача заяви боржником; етап 2: розгляд заяви судом протягом 10 днів; етап 3: отримання ухвали суду про визнання і виконання рішення; етап 4: подача заяви стягувачом на видачу виконавчого листа; етап 5 (у разі оплати боргу в іноземній валюті): купівля валюти; етап 6: здійснення переказу коштів боржником на користь кредитора».
Занніс Маврогордато розповів про санкції за недотримання Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень: «Наразі у Конвенції відсутні положення про врегулювання суперечок, добросовісне зобов’язання договірних держав щодо дотримання Конвенції у відповідності з міжнародним правом. Але важливо виокремити роль національних судів у тлумаченні Конвенції та використання інвестиційних договорів як засобу санкціонування затримки або невиконання державою рішення суду за Конвенцією».
На завершення Петро Крупко торкнувся проблемних питань правонаступництва в арбітражі та практики їх вирішення в ICAC.Так, він відзначив, що: «У разі заміни сторони у зобов’язанні, питання про обов’язковість арбітражної угоди для нового учасника (непідписанта) є питанням про обсяг прав, які передані цій особі. Відповідь на останнє слід шукати, зокрема, у домовленостях сторін: основному договорі та договорі про відступлення права вимоги (про переведення боргу), а також у матеріальному праві, що підлягає застосуванню до відповідних правовідносин. Арбітражна угода як особливий процесуально-правовий інструмент, який покликаний обслуговувати відносини, що виникли з основного договору, не залежить від цих відносин, але завжди зберігає з ними зв’язок, у тому числі й у разі заміни сторони у зобов’язанні. Виходячи із змісту статті 514 Цивільного кодексу України, право на звернення з позовом для захисту порушеного права є складовою змісту права вимоги, що перейшло до нового кредитора, якщо тільки сторони не домовились про інше. Це правило не діє також у випадках, визначених законом».
Організатори:Молодіжна міжнародна арбітражна група при Лондонському міжнародному арбітражному суді, Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України за підтримки юридичної фірми Withersworldwide.
