4 вересня 2014 року у приміщенні Київського регіонального центру Національної академії правових наук України відбувся круглий стіл на тему: «Межі втручання суду в міжнародний комерційний арбітраж», організований Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва НАПрНУ та Асоціацією цивілістів України.
Тема круглого столу була обумовлена необхідністю обговорення деяких тенденцій, які намітилися в практиці загальних і господарських судів щодо міжнародного арбітражу. Наслідком її актуальності та своєчасності стало те, що круглий стіл викликав великий інтерес у юридичної громадськості. У його роботі взяли участь 72 учасники, серед яких були:
- представники судової влади (заступник голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Червінська М.Є. та заступник голови Вищого господарського суду України Кравчук Г.А., а також суддя Верховного суду України Григор’єва Л.І., судді ВССУ, ВГСУ, Господарського суду м. Києва та Шевченківського районного суду м. Києва);
- представники іноземних та українських юридичних та адвокатських фірм;
- практикуючі юристи у галузі зовнішньоекономічної діяльності та арбітражу;
- арбітри МКАС і МАК при ТПП України;
- представники академічної та вузівської науки;
- студенти та аспіранти вищих навчальних закладів.
Відкрив роботу круглого столу академік Національної академії правових наук України, професор, Голова МКАС і МАК при ТПП України СЕЛІВОН Микола Федосович, який пояснив, що причиною проведення круглого столу стала необхідність подальшого вдосконалення і розвитку взаємодії судової влади та міжнародного комерційного суду, особливо у сфері сприяння арбітражу.
Учасники круглого столу, зокрема представники судової влади, одностайно висловилися з приводу того, що необхідно вдосконалювати процесуальне законодавство, яке встановлює порядок оскарження, визнання і виконання арбітражних рішень, насамперед в частині вилучення цих справ з компетенції судів першої інстанції і передачі їх на розгляд апеляційним судам. Крім того, явно не справедливими є положення цивільного процесуального кодексу, які зобов’язують суд при визнанні арбітражного рішення, конвертувати іноземну валюту, зазначену в арбітражному рішенні, в українську гривню. Також вони зазначили, що в силу міжнародно-правових норм та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» однією з важливих функцій державних судів є надання підтримки та сприяння арбітражним провадженням. Разом з тим, у законодавстві України відсутні процесуальні норми, що дозволяють забезпечити реалізацію судами цієї функції, що практично унеможливлює надання судами такої підтримки або сприяння арбітражу. Найбільш гостро ця проблема стоїть щодо прийняття судом забезпечувальних заходів на підтримку арбітражу, можливість яких передбачена ст. 9 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Наболілим також є питання про скасування рішень МКАС і МАК на тій підставі, що склад арбітражу «тлумачив арбітражну угоду» тоді, коли сторони не просили його про це. Зокрема, така практика мала місце тоді, коли в арбітражній угоді сторони вказували неточне найменування МКАС при ТПП України (наприклад, замість «Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України» було вказано «Міжнародний торговий арбітражний суд при ТПП України». Це є свідченням того, що судді, які розглядали такі спори, не враховували один з основних принципів міжнародного комерційного арбітражу – принцип «компетенція компетенції», що зобов’язує арбітрів, приступаючи до розгляду спору, розглянути питання про наявність або відсутність у нього компетенції. Реалізувати цей обов’язок склад Арбітражного суду не може не аналізуючи, не оцінюючи і не тлумачачи положення арбітражної угоди.
Також актуальним є питання про арбітрабільність окремих категорій спорів. Зокрема, невирішеним є питання про те, чи поширюються на арбітраж обмеження компетенції, що встановлені для третейських судів в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та виключають з їхньої компетенції розгляд спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб. Аналогічним чином немає однозначної відповіді на питання про арбітрабільність корпоративних спорів.
На круглому столі були обговорені також інші актуальні питання взаємодії державних судів і міжнародного комерційного арбітражу.