МКАС при ТПП України (ІСАС) співпрацює з Верховним Судом, сприяючи неухильному дотриманню принципів проарбітражності у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду

18 жовтня 2023 року МКАС у відповідь на звернення Науково-консультативної ради при Верховному Суді підготував юридичний висновок (Amici Curiae Brief) у справі № 910/8318/16 за позовом ТОВ «Березанський переробний завод» до ТОВ «Грейн Пауєр» про стягнення грошових коштів, яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду. Зокрема МКАС зазначив таке:

Конвенція ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі – «Конвенція») покладає на Україну як на Договірну державу міжнародно-правове зобов’язання (відповідно до зроблених нею при приєднанні застережень) застосовувати Конвенцію до (і) арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж Україна (при цьому визнання чи невизнання у вітчизняному законодавстві таких рішень рішеннями міжнародного комерційного арбітражу, національність сторін спору чи наявність у статутному капіталі юридичної особи іноземних інвестицій не впливають на міжнародне-правове зобов’язання України як Договірної держави застосовувати Конвенцію до таких рішень), а також до (іі) арбітражних рішень, винесених на території України, які за законодавством України, наприклад відповідно до Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж», є рішеннями міжнародного комерційного арбітражу;
Конвенція покладає на Україну як на Договірну державу міжнародне-правове зобов’язання визнавати арбітражні (третейські) угоди про передання спору на вирішення такому іноземному арбітражу (третейському суду), які передбачають місце арбітражу у державі, іншій ніж Україна;
арбітражне (третейське) рішення, яке хоча і не є таким, що визнається рішенням міжнародного комерційного арбітражу відповідно до вітчизняного законодавства, але на яке поширюється Конвенція, має бути визнано та приведено до виконання в Україні за процедурою визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, передбаченою Главою 3 Розділу ІХ ЦПК України, але з урахуванням положень ст.ст. ІІ-VI Конвенції, що мають переважну силу;
національність (місце реєстрації) сторін спору не впливає на визнання арбітражу іноземним у розумінні статті 81 Закону «Про міжнародне приватне право», а тому, на думку МКАС, поняття «іноземний арбітраж» у частині першій згаданої статті охоплює й арбітраж (третейський суд) поза межами України, який розглянув цивільну або господарську справу стосовно спору між двома українськими юридичними особами, які не є підприємствами з іноземними інвестиціями, якщо такий спір виник з цивільних чи господарських правовідносин з іноземним елементом;
в світлі конституційних приписів та діючого законодавства України, погодження українських юридичних осіб, які не є підприємствами з іноземними інвестиціями, застереження щодо передачі спору між ними на розгляд іноземного арбітражу (третейського суду), якщо такий спір виник з цивільних чи господарських правовідносин з іноземним елементом, тобто при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, не буде суперечити законодавству України.

З повним текстом висновку можна ознайомитися за посиланням.

01 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, враховуючи істотні зміни у правовому регулюванні, а саме безпосереднє закріплення у ГПК України та ЦПК України проарбітражного підходу до вирішення судами питання про дійсність, чинність та виконуваність арбітражної угоди, відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16. Зокрема Велика Палата Верховного Суду відзначила, що:

Конвенція з огляду на ціль, закладену в ній, має тлумачитися у «проарбітражний» спосіб, тобто за наявності сумніву суди мають робити вибір на користь визнання арбітражної угоди, визнання і виконання арбітражного рішення («pro-enforcement bias»);
визнання та виконання будь-яких іноземних арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми в Україні, узгоджується з обов`язками України як учасниці Конвенції;
за положеннями Конвенції, законів України «Про міжнародне приватне право» та «Про міжнародний комерційний арбітраж» «іноземним» слід вважати арбітраж, спір у якому виник із правовідносин з іноземним елементом та місце якого знаходиться за кордоном, тобто в іншій державі, ніж та, в якій рішення арбітражу буде запитуватися до виконання. Спір з приватноправових відносин з іноземним елементом між юридичним особами, зареєстрованими в Україні, може бути переданий на вирішення іноземного арбітражу за положеннями цих актів з урахуванням обмежень, які встановлює внутрішнє законодавство, зокрема норми процесуального закону про виключну юрисдикцію українських судів;
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що включення сторонами до договору арбітражного застереження як умови має наслідком поширення дії цього арбітражного застереження і на правовідносини за цим договором за участі іншої особи, яка вступила у ці правовідносини як сторона, взяла на себе відповідні права та обов`язки сторони цього договору, і при цьому сторони не припиняли дію арбітражної угоди, не виключали певний спір з-під її дії, не позбавляли її обов`язкової сили для такої сторони, і арбітражна угода не втратила чинність внаслідок інших обставин.

МКАС вітає проарбітражну позицію Великої Палати Верховного Суду, яка зробила значний внесок у становленні України як юрисдикції дружньої до міжнародного та іноземного арбітражу, а також висловлює свою вдячність за можливість долучитися до спільної роботи на благо України.

МКАС і надалі продовжить свою місію з популяризації міжнародного арбітражу та трансформації України у провідне місце арбітражу в Східній Європі.