30 квітня 2025 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» щодо розширення компетенції міжнародного арбітражу» (реєстр. № 12141), поданий народними депутатами України Стефанчуком М.О., Калауром І.Р., Бабієм Р.В. та іншими.
ICAC відзначає важливість вказаного законопроекту для розвитку України як привабливої юрисдикції для вирішення міжнародних комерційних та інвестиційних спорів, це покращить її імідж на міжнародній арені, а також сприятиме розвитку ринку юридичних послуг та притоку інвестицій в Україну.
Пропоновані проектом зміни стосуються розширення компетенції міжнародного комерційного арбітражу з місцезнаходженням його в Україні у двох напрямах. Перший пов’язаний з більш широким розумінням поняття «міжнародний спір» і імплементацією відповідних положень Типового закону ЮНСІТРАЛ. Без сумніву, такі нові критерії міжнародного характеру спору як місце арбітражу, місце, в якому виконується більша частина зобов’язань, місце, з яким найбільш тісно пов’язаний предмет спору, явна домовленість сторін про те, що предмет арбітражної угоди пов’язаний більш ніж з однією країною, розширить коло правовідносин, спори щодо яких будуть підвідомчі арбітражу і які наразі виведені за рамки його юрисдикції.
Другий важливий напрямок пов’язаний з розвитком України як місця інвестиційного арбітражу, в результаті чого наша держава має стати місцем арбітражу для розгляду інвестиційних спорів інвестора з Україною чи іншою державою. Міжнародна практика вирішення інвестиційних спорів свідчить, що ключовим питанням при їх розгляді є оспорювання компетенції, яка базується на положеннях внутрішнього національного законодавства про арбітраж. У зв’язку з цим, внесення до Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж» змін щодо віднесення до компетенції міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, можливості вирішувати інвестиційні спори, сприятиме правовій визначеності у цьому питанні і, як наслідок, мінімізує ризики подальшого скасування арбітражних рішень та відмови у їх визнанні.
