28 липня 2026 року заступники Голови ICAC Інна Ємельянова та Володимир Нагнибіда взяли участь в круглому столі «Останні зміни до арбітражного законодавства України: нові можливості для українських сторін».
Захід був організований Комітетом Національної асоціації адвокатів України з питань альтернативного врегулювання спорів. Модерувала дискусію Голова Комітету НААУ Олена Перепелинська. До обговорення також долучилися народний депутат України, Голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного розв’язання спорів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Роман Бабій та член Ради Комітету НААУ з питань альтернативного врегулювання спорів Олександр Друг.
У центрі професійної дискусії були положення Закону України № 4856-IX від 28 квітня 2026 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення компетенції міжнародного арбітражу». Учасники висвітлили історію підготовки законодавчих змін, їх значення для посилення позицій України як місця арбітражу, обговорили запроваджені вказаним Законом нові критерії міжнародності спору та можливості передавати спори між українськими суб’єктами до міжнародного комерційного арбітражу, особливості формулювання арбітражних застережень, перспективи розвитку інвестиційного арбітражу в Україні та практичні кроки, які вже зараз можуть здійснювати бізнес і юридичні радники.
Інна Ємельянова зосередила увагу на імплементації положень статті 1 Типового закону ЮНСІТРАЛ та розширенні підходу до визначення міжнародного характеру спору. Вона наголосила, що новий підхід до визначення міжнародності спору істотно розширює можливості використання міжнародного комерційного арбітражу українським бізнесом. Якщо раніше спір між двома українськими суб’єктами міг передаватися до міжнародного комерційного арбітражу за наявності у одного з них статусу підприємства з іноземними інвестиціями, то відтепер міжнародний характер спору може встановлюватися й за іншими передбаченими Законом критеріями, зокрема, через визначене в арбітражній угоді місце арбітражу, місце, в якому повинна бути виконана значна частина зобов’язань, або місце, з яким найбільш тісно пов’язаний предмет спору. За словами Інни Ємельянової, оновлене регулювання матиме безпосереднє практичне значення для українського бізнесу. Компаніям та їхнім юридичним радникам вже сьогодні доцільно переглянути чинну договірну базу, оцінити наявні арбітражні застереження та врахувати нові критерії міжнародності під час укладення майбутніх контрактів. Особливе значення має й те, що положення Закону № 4856-IX поширюються на арбітражні угоди, укладені до набрання ним чинності, що відкриває можливість по-новому оцінити раніше укладені договори з точки зору арбітрабельності потенційних спорів.
Володимир Нагнибіда на прикладі договорів у сфері логістики, торгівлі та ІТ продемонстрував практичне значення нових критеріїв «міжнародності» спору та показав, які категорії спорів отримали можливість розгляду в міжнародному комерційному арбітражі на підставі прийнятого Закону. Спільна риса всіх трьох прикладів у тому, що йдеться про відносини між двома українськими сторонами, – саме такі спори за попередньою редакцією Закону до міжнародного арбітражу практично не потрапляли, і в цьому полягає ключова новизна. У логістиці це договори між українськими перевізниками, експедиторами та вантажовідправниками, коли доставка, перевалка або зберігання відбуваються за кордоном, – тобто значна частина зобов’язань виконується в іншій державі. У торгівлі – відносини українського виробника й українського трейдера щодо товарів, операції з якими здійснюються за кордоном, зокрема в іноземних портах, коли предмет спору має найтісніший звʼязок з іншою державою. В ІТ-сфері йдеться про ситуації, коли велика українська компанія залучає до субпідряду іншу українську компанію (або підприємця), а роботи виконуються для іноземного замовника або частина послуг надається чи використовується за кордоном, – тобто предмет договору виявляється повʼязаним більш ніж з однією державою. Для таких договорів вирішальне значення матиме юридична техніка – точність опису предмета, місця надання послуг чи виконання зобовʼязань і, передусім, формулювання арбітражного застереження.
Окремим блоком дискусії стали законодавчі зміни щодо розвитку в Україні інвестиційного арбітражу. Інна Ємельянова відзначила, що Закон створив необхідні правові передумови для формування в Україні власної інституційної системи розгляду інвестиційних спорів. Особливого значення ці зміни набувають у контексті післявоєнної відбудови України. Масштабне залучення приватного капіталу, реалізація інфраструктурних проєктів, концесій, проєктів державно-приватного партнерства неминуче супроводжуватимуться виникненням інвестиційних спорів. Інна Ємельянова наголосила, що сьогодні держави конкурують між собою не лише податковими умовами, розміром ринку чи вартістю робочої сили. Не менш важливою конкурентною перевагою стає якість національних інституцій. Міжнародний арбітраж є однією з таких інституцій, а тому ухвалений Закон слід розглядати як складову ширшої стратегії підвищення конкурентоспроможності України у глобальній боротьбі за інвестиції, міжнародний бізнес і людський капітал. Україна може стати привабливою для інвесторів із невеликими або середніми за розміром інвестиціями, для яких судитись в ICSID або ICC є надто дорого. Можливість вирішувати такі спори в Україні може бути для них більш економічно доступною альтернативою. Вона відзначила, що Закон відкриває можливість для розвитку України як місця інвестиційного арбітражу в широкому контексті. Це означає, що Україна потенційно може бути обрана місцем арбітражу у спорах, які адмініструються не лише МКАС, а й іншими міжнародними арбітражними інституціями, а також те, що наша держава може стати у перспективі місцем арбітражу у спорі між іноземним інвестором та іноземною державою. Крім того, Інна Ємельянова наголосила, що запровадження механізму розгляду інвестиційних спорів в Україні слід розглядати не лише як розширення компетенції міжнародного комерційного арбітражу. Насправді це новий етап розвитку українського юридичного ринку. За її словами, це означатиме формування попиту на нову категорію висококваліфікованих професіоналів, які поєднуватимуть знання міжнародного комерційного та інвестиційного арбітражу, міжнародного публічного права, міжнародних інвестиційних договорів, а також практики реалізації інвестиційних проєктів.
«Розвиток арбітражної юрисдикції завжди означає розвиток юридичного ринку. Чим ширшим є коло спорів, які можуть розглядатися в державі, тим більше висококваліфікованої юридичної роботи, професійної експертизи та доданої вартості залишатиметься в Україні, а не переміщуватиметься до інших юрисдикцій», – підсумувала Інна Ємельянова.
Оцінюючи перспективи інвестиційних спорів, які можуть вирішуватись з місцем в Україні, Володимир Нагнибіда окреслив портрет потенційного користувача інвестиційного арбітражу. За його словами, він визначається насамперед специфікою бізнесу, готового прийти в Україну, а також ситуаціями, коли саме тут зосереджено доступ до доказів, свідків і документів. З огляду на це найбільша перспектива є передусім у спорах, заснованих на контракті (contract-based), а не у «класичних» спорах із міжнародних інвестиційних договорів. Водночас такі спори є специфічними порівняно з комерційними, у вирішенні яких МКАС має 35 років успішного досвіду. Саме тут лежить одна із зон подальшого росту – формування навичок адміністрування спорів із розширеним і багаторівневим складом учасників, що є характерною рисою цієї категорії справ.
Крім того, розгляд таких спорів сприятиме розвитку відповідної практики й на рівні судів. У міру її напрацювання українські суди на стадії судового контролю дедалі частіше застосовуватимуть концепції, характерні саме для інвестиційного арбітражу, поступово інтегруючи їх у власну правозастосовну практику. При цьому спікер зазначив, що вивчення практики Верховного Суду вже сьогодні свідчить: суди застосовують підходи ICSID, зокрема щодо критеріїв визначення того, чи може певна організація розглядатися як державний орган або утворення, діяльність якого повʼязується з державою, – підхід, сформульований у справі ICSID № ARB/97/7, а також щодо значення участі держави в капіталі юридичних осіб та володіння акціями корпорації, як це було предметом аналізу у справі ICSID № ARB/97/4. Тим самим нова категорія справ розвиватиме компетенцію не лише арбітрів та радників, а й державних судів, які здійснюють функції сприяння та контролю щодо арбітражу.
Відповідаючи на питання щодо готовності МКАС до реалізації нової компетенції, Інна Ємельянова та Володимир Нагнибіда відзначили, що МКАС вже майже 35 років успішно адмініструє міжнародні комерційні спори, сформував бездоганну репутацію, має відпрацьовані процедури, висококваліфікований секретаріат, міжнародно визнаний склад арбітрів. Водночас вони наголосили, що готовність арбітражної інституції визначається не лише її історією, а й здатністю змінюватися. Саме цим МКАС сьогодні і займається — готує нормативну, організаційну та цифрову основу для реалізації, в тому числі нової компетенції. Так, у МКАС триває робота щодо підготовки нової редакції Регламенту, паралельно триває реалізація проєкту електронної платформи МКАС, після розробки технічного завдання ми перейшли до етапу її проєктування. Це дозволить забезпечити сучасне електронне адміністрування справ, дистанційну взаємодію учасників процесу, електронний документообіг та інші цифрові сервіси, які вже стали стандартом для провідних арбітражних інституцій світу.
Відеозапис доступний за цим посиланням.
